Свій виступ у нашій дискусії «Поема І. Франка «Мойсей» — актуальна й нині» я хочу розпочати словами М. Коцюбинського із його реферату «Іван Франко», якого він прочитав на одному із засідань товариства «Просвіта» наприкінці 1907 року в м. Чернігові: «Така колосальна фігура заслуговує на більшу увагу, потребує більшої праці. Але я був би дуже щасливий, коли б отсих кілька моїх слів змогли викликати у вас інтерес до Франка, і ті, хто його не читав ще, самі познайомились з борцем-поетом. Тоді до них заговорив би могучим голосом сам Франко, заговорив би не моїми блідими словами, а своїм дзвінким, як кованим, словом. Тоді він розгорнув би перед ними все багатство своєї душі, всю красу свого таланту і загрів би їх вогнем свого неспокійного, великого духа!».
Чи поема І. Франка «Мойсей» актуальна для нас, читачів ХХI століття. Думаю, що так. І саме образом Мойсея — невільника, вигнанця, невизнаного, але істинного духовного провідника. Нелегким і відповідальним є дар пророка, духовного лідера. Він має принести в жертву все особисте, мусить також бути готовим до недовіри й незаслуженої ворожості.
Як душа їх душі, підіймавсьВін тоді многі разиДо найвищих піднебних висотІ вітхнення, й екстази.
І на хвилях бурхливих їх душУ дні проби і міриПопадав він із ними не разУ безодню зневіри.
Ледве не побитий каміння, уже серед пустелі поет усім серцем відданий народові:
«О, Ізраїлю! Якби ти зна, Чого в серці тім повн! Як би знав, як люблю я теб! Як люблю невимовно!
Ти мій рід, ти дитина мо, Ти вся честь моя й слав, В тобі дух мій, будуще мо, І краса, і держава.
Я думаю, що ці та багато інших ідей цього твору актуальні і сьогодні, що у відтворенні Іваном Франком цей образ постає перед нами сучасником нашого тривожного світу, нашого українського життя.
